Волинська трагедія та пошуки правди

Рівняни до столиці привезли «Лукаве Людобуйство» – документальний фільм про кривавий епізод українсько-польського конфлікту часів Другої світової війни на Волині. Днями його презентували у Києві в галереї Печерській. Як зізнається режисер фільму Андрій Смусь, спочатку планували відзняти стрічку до річниці вшанування Тараса Бульби-Боровця та почуте на малій батьківщині генерала-хорунжого УПА у селі Бистричі, кардинально змінило плани.

– Андрій Смусь, режисер та сценарист документального фільму «Лукаве Людобуйство»:

«…коли ми пройшли шкільним подвір’ям, побачили, що діти грають у футбол, а поруч цього спортивного майданчика стоїть така скромна металічна огорожа, православний хрест. Як з’ясувалось там 7 розстріляних ям. Одна з них була вигрібна. Туди кати, польські поліцаї спільно з нацистами скидали наших людей. Туди потрапити міг будь-хто тільки за те, що він українець і проходив по селу. І це знаєте перевернуло бачення на те, що знімати. Плюс було уже рішення Польського Сейму про події на Волині визнати геноцидом».

Стрічка стала своєрідною відповіддю на вчинок польського сейму, який не так давно проголосив Волинську трагедію геноцидом поляків, здійсненого українськими націоналістами.

– Сергій Шевчук, голова ради Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство»:

«Коли Україна визнає геноцид – це майнові претензіїна території, на маєтки, на землі, на будинки. Цим шляхом пішли жертви Голокосту і 58 американських сенаторів зараз вимагають від Польщі, щоб та повернула єврейським нащадкам помешкання в Кракові, Варшаві. Це є кінцевий пункт цієї довготривалої опери поляків про український геноцид. Тому нам треба бути пильними».

Волинська трагедія для українців, натомість для поляків Волинська різанина, про яку наші сусіди воліють не забувати, створюючи численні документальні фільми та історичні праці. Проте в Україні за 27 років незалежності не так багато вийшло документальних стрічок про ті події. За словами автора сценарію Андрія Смуся, основний меседж фільму «Лукаве людобуйство» – закликатияк польських, так і українських істориків продовжити пошук історичної правди про криваві події тих часів.

Андрій Смусь, режисер і сценарист документального фільму «Лукаве Людобуйство»:

«Ми хочемо закликати польську сторону, сподіваюся польських партнерів, істориків до того аби сісти за круглий стіл і переглянути оті цифри, які вони називають жертв українців і поляків».

«Лукаве Людобуйство» фільм, який ґрунтується на дослідженнях істориків, краєзнавців, архівних документах НКВД, на свідченнях з літописів УПАта найголовніше – на спогадах очевидців, які на собі відчули увесь біль так званої Волинської трагедії.

– Марина Бур’янова, голова Українського товариства охорони пам’яток та культури:

«Треба дуже уважно ставитися до історії, бо вона може наробити і багато біди, а може і зробити гарну справу. Дай Бог, щоб ми робили все для того і українське товариство дуже намагається в цих питаннях, питаннях історичних досліджувати їх і дивитися на ці події правдиво, що дуже важко для історичної науки правдиво дивитися на події».

– Степан Ткачук, директор Народного музею в с. Бистричі:

«Цей фільм показує істину і де ми не впевненні в тому, що треба звинувачувати чи українців, чи росіян,чи поляк ми просто ставимо знак питання. Потрібне дослідження. Потрібна спільна робота дослідницька групи польської і української, щоб знайти істину, щоб знайти правду».

Іван Пущук, автор книги «Волинь 43», історик більше 10 років займався дослідженням україно-польського протистояння на Волині. Чоловік у пошуках правди обійшов 2400 українських сіл та поспілкувався з майже 8 тисячами старожилів, які добре пам’ятають події 43-44 років. Окрім цього проштудіював і працю своїх колег з Польщі Владислава і Єви Сємашків. Науковець у дослідженнях польських колег знайшов чимало неточностей та перебільшень.

– Іван Пущук, краєзнавець, історик:

«Показали ми цю книгу старожилам волинським, які добре пам’ятають той час, подивились вони і кажуть то напівправда, а то і зовсім не правда».

100 тисяч поляків та лише 2 тисячі українців загинули на Волині у 1943-1944 роках. Саме стільки людей стало жертвами Волинської трагедії за версією наших західних сусідів. Та український дослідник переконаний, що у тому протистоянні полягло не більше 9 тисяч поляків, натомість Україна втратила 14 тисяч своїх земляків.

– Іван Пущук, краєзнавець, історик:

« У поляків 100 тисяч наших забитих і хоч кажи «трісни». Спочатку було 500, потім 400, 300. Ми кажемо їм, що не жило ж стільки поляків на Волині, як ото ви пишете, що вони всі були забиті. 100 тисяч на 43 рік навіть не було. Ми сіли підрахували і вийшло, що поляків забито 8900, а не 100 тисяч, а українців забито не кілька десятків як у Сємашків, не 2 тисячі, як у Гжегоша Мотики, а не менш як 14 тисяч і це українці мають право і підстави говорити про геноцид саме українців».

Стрічку «Лукаве Людобуйство» радше можна назвати історико-документальним розслідуванням трагічних сторінок історії трьох сіл сучасної Рівненщини, фільмом пам’яті та правди каже голова Правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Рівненської областіСергій Лейчук.

– Сергій Лейчук, голова Правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Рівненської області:

«Історію можна вирвати, історію можна перекрутити, але не можливо вирвати з людського серця, людської душі пам’ять. І цей фільм про пам’ять, цей фільм про правду».

Саме протистояння двох імперських режимів – сталінського і гітлерівського, ставило за мету посіяти ненависть між поляками та українцями, бо ж і «совєти», і «нацисти» знали, що два дружні народи, то велика небезпека для них, адже у той час згуртованість українців і поляків, могла б переписати хід історії. Тому як і сталінський, так і гітлерівський режими влаштовували, за словами дослідників, всілякі провокації між українцями та поляками.

– Петро Опанасюк, заступник голови Правління Українського товариства охорони пам`яток історії та культури Рівненської області:

«Дві сили – зі сходу Московія, а із заходу фашистська Германія. Ось дві сили головні, які розігрували цей пасьянс. Що домагалися німці у цей час? Аби не було з’єднання польської армії Крайової і сил УПА, тому що якби вони об’єдналися це була б досить вагома сила».

Фільм «Лукаве Людобуйство» в мерЕжі Інтернет за два місяці переглянуло більше чотирьох з половиною тисяч людей. Проте дослідники констатують, щоб стрічку побачив кожен українець потрібна промоція на рейтингових телеканалах, але, чомусь там грають у мовчанку.

– Валентин Дем’янов, член Українського товариства охорони пам`яток історії та культури Рівненської області:

«Ми зверталися до державних інституцій, ми зверталися до провідних українських телеканалів. Мовчанка. Комерція, гроші, а ми говоримо про душу народу і про те, щоб розібратися в минулому».

Не оминула увагою перший документальний фільм про Волинську трагедію «Лукаве Людобуйство» українська інтелігенція. На презентацію завітали письменники історики, дослідники, художники, стрічка не залишила байдужими і представників українського земляцтва та навіть видавців.

– Людмила Холодняк, голова правління Міжнародного фонду «Об’єднані Україною»:

«Все підібрано у фільмі. Хочеться слухати. Хвала і честь цим людям. Ми дуже сильна нація. Ми повинні гордитись і цей фільм показує, що на нас наклеп, а ми не можемо себе захистити».

– Неоніла Струк-Гопанчук, директор видавництва «Світ успіху»:

«Добре, що такий фільм вже є. Можна сказати, що це перша ластівка, бо фільмів ще не було і як завжди в нас в Україні все робиться на волонтерських засадах. Люди зробили величезну роботу пошукову і вони вже не голослівно говорять, а на основі фактів, що є дуже важливо».

Автори фільму закликають до аналізу та пошуку правди, якою б гіркою вона не була. Хочеться сподіватися, що стрічка «Лукаве Людобуйство» надалі допоможе у написанні правдивих сторінок історії взаємин двох сусідніх народів.

Зустріч готували: