Бувають події, які залишають по собі теплий слід у самому серці. Особливо зараз, коли кожен день — це іспит на витривалість, ми по-особливому вчимося цінувати те, ким є насправді. 23 квітня в затишних залах Національного музею літератури України сталося щось неймовірне. Фінал ХХІ конкурсу мультимедійних проєктів «Врятувати від забуття» перетворився на справжню сповідь незламності. Це не було змагання — була зустріч людей, які серцем відчувають: український дух не зламати, доки живе пам’ять про своє коріння. Вогонь молодих очей, завзяття щирих досліджень — це культурна передова, яку не під силу взяти жодному ворогу.
Перше місце виборов проєкт «Байкар із Времівки» від Великоновосілківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 Великновосілківської селищної ради Донецької області. Тільки замисліться: школа — під вогнем, діти й учителі розкидані по всій країні… А вони не здалися. Продовжують збирати історію свого краю по крихтах, довівши: дім — це не будівля, яку можна зруйнувати ракетою. Дім — ми самі, наша пам’ять про рідних, яку бережемо в душі, де б не були.
Щиро опікувалися цього дня земляками і представники МГО “Асоціація Донеччина”.
Були на зв’язку, ще до поїздки, зустріли на залізничному вокзалі й були поряд аж до відправлення потяга. Організували поїздку на Байкове кладовище, де похований байкар Анатолій Косматенко – герой проєкту. Запросили у гості у свій оііс, вручили подарунки.
Почесне друге місце посіли талановиті діти з Макарова Київської області – Студія «1+2». Їхня Леся Українка вийшла такою живою та близькою, що перехоплювало подих. А бронзові проєкти стали справжнім гімном історії України: від Полтави, де архітектор Лев Вайнгорт рятував кожну цеглинку міста, до Горішніх Плавнів, де так щиро згадали про легендарну Марусю Чурай.
Кожна робота — чи то проєкт із Сумщини про патріотів Полетиків, чи то проєкт з Волині про «Щедрик» Леонтовича — був криком душі про те, що ми живі. Що ми є, були й обов’язково будемо!
Проведена робота є спільною сповіддю перед предками та обіцянка нащадкам. Ми не дамо забути жодного імені, жодної пісні, жодної сторінки славної та героїчної історії України. Низько вклонімося минулому, щоб впевнено дивитися в майбутнє.
Тримаймо культурний стрій! Разом до Перемоги! З Україною в серці!
Дмитро НЕКРАСОВ, МГО “Асоціація Донеччина”
