У Пирогів – не по пироги

P5184979 Кому нині не відомий цей райський куточок землі неподалік від Києва! А ще кілька десятків років тому це були звичайні пустирі на околиці української столиці, хоча й тоді над ними витав високий дух народної творчості. Саме тоді постала потреба створити центр збереження архітектурної старовини нашого народу, саме тоді завдяки старанням видатного краєзнавця і державного діяча Петра Тронька і постала Україна в мініатюрі, яка і нині гуртує довкола себе вихідців із усіх куточків нашої держави.

На добрі діла навіть погода змилостивилась. Обіцяні метеорологами дощі пройшли в Пирогові і спонукали нас до творчого втілення планів на садибі Чернігівської області у Національному музеї народної архітектури та побуту України. Зібрались представники всіх віділень Чернігівського земляцтва. Це понад 50 земляків. Вони добувалися із міста хто на перекладних, хто запрігши власного коня вороного, прихопивши із собою і необхідні інструменти і посадкові матеріали.

Чітка робота штабу по підготовці традиційної акції допомогла виконати всі необхідні завдання. Вже напередодні кожен знав, що повинен зробити.

Першими вранішню зорю зустрічали чарівні менчанки. Земля була вологою і м’якою. З самого ранку у садку дівчата вирвали траву, пересадили квіти, насадили нові багаторічні рослини, підібрали нове місце для папороті. Свій затишок знайшли 11 кущів троянд, 11 кущів порічок, смородини, агрусу, 2 кущі винограду, понад сотня квітів-одноліток.

Скажемо відразу, зібралася славна родина. Найстаршому учаснику заходу Миколі Білану 86 років, а найменшому Богдану Пероганичу, 7 місяців.

Навіть білочки не боялися людей, вільно гасали по деревах, близько підходили по паркану до людей, спостерігали за нашою працею.

Група найстарших підстригала живу огорожу. Земляки з Козелеччини, Ічнянщини обкопували дерева. Були викошені росяні трави, зрізані сухі гілки дерев, побілені стовбури. Прибрана світлиця, побілена піч у хаті нагадувала всім про сімейні зустрічі, духмяні пироги, які колись пекла мати у далекому дитинстві; рогачі чекали своїх горщиків, щоб дістати із печі запашний борщ та смачну картоплю. Всі були у піднесеному настрої, натхненні спільною працею. Земляки, як діти, раділи, що в саду на висаджених в минулі роки кущах, абрикосах, яблунях з’явилися перші плоди. Рослини пережили довгу зиму і тішили око листом та квітом.

Жінки з Н-Сіверського, Борзнянського та Ніжинського віділень прибирали світлицю. Лариса Моцар із своїм внуком Дмитриком білили дерева, головний бухгалтер земляцтва Надія Сорокопуд із онукою Софійкою мили вікна, Василь Тройна, дружина та донька Соня обкопували дерева, земляки із Варвинського району приїхали із своїми друзями із Росії, Дружна робота допомагала швидко та якісно прибрати садибу.

Не застоювався на місці хрещений батько нині уже традиційного суботника Віктор Ткаченко. Він встигав і перевірити міцність підмурівка поліської хати, і з бензопилкою походити біля старих дерев, які потребували вилучення сухих гілок. А родина з Требухова Надія та Леонід Кольцови, агрономи за фахом, посадили троянди і виноград. Як тут не згадати афористичні рядки нашого уславленого поета Максима Рильського: «У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне».

Підживили всі рослини, щоб їх коріння було міцним і глибоким. Через декілька годин напруженої роботи з’явилися вагомі результати. Вимиті вікна у світлиці засяяли і запрошували зайти охочих у гості. Новий відремонтований фундамент спокійно переживе наступні зимові холоди.

Фоторепортаж Ганни СКРИПКИ

Газета “Отчий поріг”

Редактор Л.Горлач, літредактор Г. Скрипка

P5185098 P5184974 P5184976 P5184979 P5184994 P5184998 P5185018 P5185022 P5185023 P5185044 P5185045 P5185086 P5185092 2 1

This entry was posted in МГО "Чернігівське земляцтво" and tagged . Bookmark the permalink.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *